Героям Небесної сотні присвячуємо

• Час...У кожного із нас з ним свої рахунки, а в України- особливі. Більше 350-ти років на шляху боротьби за незалежність український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку - герої Небесної сотні. Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних? Лише одна відповідь: Ні! Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 роках на Майдані. Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем, гинули за свою Батьківщину. Юні та сивочолі. Багатодітні батьки та одинаки. Заробітчани та кандидати наук. Східняки та західники. Абсолютно різні і такі схожі. Кожен герой повстав проти насилля, несправедливості до своєї країни… Кожен здійснив особистий подвиг – віддав своє життя заради нової України. Герої своїм подвигом показали силу та незламність українського духу. «Душу й тіло ми положим за нашу свободу», - ці рядки гімну у дні Єврореволюції стали пророчими. З ними вистоювали морозяні ночі. З ними ішли голіруч на озброєних силовиків...
  Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому.
• Ці події сьогодення не могли залишити байдужими і громадськість Бердичівського району. В закладах освіти пройшли заходи з вшанування пам’яті загиблих учасників Майдану та Революції гідності.

20 лютого у Гришковецькій гімназії проведено патріотичну годину, присвячену Дню Героїв Небесної сотні. Віршем «Батьківщина моя» відкрила захід учениця Гришковецької гімназії Марія Вітюк.

До молодого покоління звернулася перший заступник голови районної державної адміністрації Тетяна Володимирівна Наумчук:

-Герої не вмирають! Вони тут, з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять. Бо змучились від катувань, побоїв і голосу смерті, що на вістрі снайперської кулі... Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі героїчним жовто-блакитним полум’ям горять! А ми повинні жити гідно, щоб святу Небесну Сотню нізащо, ніколи не забути.

Ми закликаємо вас сьогодні згадати усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять про всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі

Цей заклик продовжила заступник голови районної ради Олена Анатоліївна Рудик:

- У ці дні ми згадуємо велику трагедію, яка сталася три роки тому. Коли безневинні хлопці, які не мали навіть зброї, віддали своє життя, щоб ми сьогодні могли жити в демократичній країні. Кожен з нас має зрозуміти і перейнятися цим святим духом українського патріотизму…. Передаваймо із покоління в покоління пам'ять про Героїв Небесної сотні.

Будьте ж гідними великої слави Героїв України!

«Мамо, не плач» -вірш – інсценізація , виконаний учнями Половецької школи. Слухали із хвилюванням та сльозами на очах. Бо ж чи можуть пройти поза серцем слова:

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив і любив Україну,

Вона, як і ти, була в мене одна.

• Юрчук , учениця Гришковецької гімназії , читає вірш «Небесна сотня України». Кого ж залишать байдужими слова:

Не плачте, мамо, я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…
Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці…

• цих слів залу оповила тиша. Тиша, в якій відчувалися біль, смуток і скорбота. Тиша, що стала символічною хвилиною мовчання за подвиг героїв Небесної сотні. І полилася пісня «Пливе кача»…

Запали в душу і пісні «В чистім полі», «Ой полечко-поле», «Не сумуй», «Небесну сотню, Господи, прости»- так майстерно заспівані працівниками районного Центру культури і дозвілля – Тарасом Романенком, Сергієм Ланцовим, Михайлом Міничем та Оленою Літкович.

«Гей, гей,Україно, встань з дочку, встань за сина!

Нам не страшно помирати, тільки страшно відступати,

Нас уже не залякати і нікому не здолати!» - лунало з уст учнів Половецької школи Байдик Анжели, Чувалової Анни, Фещук Олесі.

Пісня «Ще не вмерла Україна!», виконана польською мовою сімейним дуетом Наталею Іллінічною Рафаловською(учитель Рейської школи) та її донькою Оляною, закликала всіх учасників дійства:

Забути кров святу не маєм права! –

Лишила слід безсмертний і терпкий…

Героям України – Слава! Слава» Слава!!!

І наша пам'ять – на усі віки!

«Ми ніколи не станемо на коліна, і буде жити вільна Україна», - утвердила своєю піснею «Разом і до кінця» учениця Рейської школи Мирослава Франчук.

«Головною метою організації заходу, - підкреслила ведуча Наталя Яківна Северенчук, - було вшанування пам’яті загиблих героїв. Ми ними пишаємося. Ми їх пам’ятаємо. І завжди будемо пам’ятати.
Мільйони українців віддали свої життя за власну націю і державу. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні завжди пам’ятати. Нас убивали, нищили голодоморами, вивозили до Сибіру, саджали по тюрмах. Але українська нація – нескорена і вільна! Зараз розпочинається відлік новітньої історії України. Небесна сотня виконала свою земну місію. Тепер наша черга.
СЛАВА УКРАЇНІ!
СЛАВА ГЕРОЯМ!»