…Згоріли їхні храми. Мужчини їхні вбиті.
Втонули їхні дзвони у озері Севан.
           О, як їм далі жити? На тім кровопролитті
                не місяць в небі сходить – турецький ятаган.

                                         Ліна Костенко

  101 рік тому, у розпал Першої світової війни, Османська імперія влаштувала етнічні чистки вірмен. Геноцид проводився в кілька стадій: роззброєння вірменських солдатів, вибіркова депортація вірмен з прикордонних районів, прийняття закону про висилку, масова депортація і вбивства вірмен. Деякі історики включають в нього вбивства 1890-х років, різанину в Смирні й дії турецьких військ у Закавказзі в 1918 році.

  24 квітня світ вшановує пам'ять жертв геноциду вірмен. Цього ж дня у селі Райках у центрі культури та дозвілля біля пам’ятного знаку Хачкар( Рік тому , в пам’ять про 100-річчя геноциду вірмен в с. Райках на Алеї пам’яті було встановлено пам'ятний знак «Хачкар» – вірменський пам'ятник з дорогоцінного вулканічного каменю (туфу) із зображенням хреста на спеціально облагородженій території, його ще називають хрест-камнем.) 

відбувся мітинг-реквієм до Дня пам’яті  геноциду вірменського народу, за участю керівництва району, представників виконавчої влади, місцевого самоврядування, педколективу і учнів Райківської школи, громадськості. Покласти квіти, вклонитися доземно до  пам’ятного знака жертвам геноциду прибули представники вірменської громади.

  Мітинг відкрив депутат районної ради місцевий меценат Габріел Мкртчян. Прийшовши покласти квіти і запалити свічку у пам’ять своїх земляків, які потерпіли під час масових вбивств у 1915 році, Габріел Карленович наголосив, що масові вбивства вірмен були геноцидом, це була політика, спрямована проти народу, який розмовляє іншою мовою, сповідує іншу віру. Він зазначив також: « Сьогодні у всіх країнах світу, де є вірменська діаспора, відбуваються пам’ятні заходи…Ми засуджуємо саме явище, яке відбулось, ми засуджуємо знищення людей за те, що вони були інші. Цього не можна допустити більше у цивілізованому світі». 

Зі словами скорботи перед присутніми виступили голова Бердичівської районної ради Самчик Максим Юрійович, перший заступник голови  райдержадміністрації Тетяна Володимирівна Наумчук,  зазначивши, що боляче згадувати таке гірке минуле, яке завжди буде відлунюватись в серцях  вірменського народу.

 З промовою виступив представник вірменської  громади Ваге Петросян, зазначивши, що пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. «Кожен біль, кожна трагедія поєднує людей. Ніхто нас так не може зрозуміти, як українці, які втратили своїх рідних, пережили не одну трагедію. Українці також мали б нас розуміти, як інші народи, зокрема, євреї, які теж пережили Голокост».

  Змістовний екскурс у ті страшні часи вірменського народу зробила заступник директора Райківської школи з навчально-виховної роботи. вчитель історії Беззубець Н.В., розповівши присутнім про ті трагічні криваві події  в історії вірменського народу.  Закінчила свій виступ Наталія Володимирівна словами:» Вірмени і українці тепер разом знають – ніхто нікого не захищає. Так - час не лікує і час  не вчить. Тепер наш час. Народи України та Вiрменiї повинні підтримати один одного в законних прагненнях домогтися визнання своїх національних трагедій актами геноциду. Така позиція могла б стати ще одним кроком на шляху до встановлення більш дружніх та тісних взаємин наших народів»

  Тематичний виступ підготували учні школи. Від тих скорботних слів, віршів завмирали серця присутніх, а на очах бриніли сльози.

         Отець Віталій  відслужив панахиду по жертвах геноциду. Потім відбулося покладання вінків і квітів до пам’ятного знаку Хачкар. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять жертв геноциду. По завершенню мітингу учасниками було запалено свічки людської пам’яті:

 Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх  і прости їм усі гріхи вільні і невільні, і даруй їм Царство Небесне.